Нещодавно відзначив свій день народження Іван Григорович Шарій – футбольний довгожитель, який чверть віку утюжив чужий штрафний майданчик і наводив страх на воротарів команд-суперниць. Народився Іван Григорович 24 листодада 1957 року в Полтаві. Футболом почав займатись в дитячий спортивній школі № 1, що «на турбінці». Перший тренер- Анатолій Сергійович Вітков. Юнаком брав участь в першості СРСР, був чемпіоном України серед школярів ( вчився у 27-й школі). 4 травня 1974 року 16-річним юнаком зіграв свій перший офіційний матч за команду майстрів, вийшовши на заміну в другому таймі матчу «Колос» ( Полтава) – «Автомобіліст» ( Житомир). А через три дні, 7 травня, Іван відкрив свій голевий реєстр, забивши свій перший м’яч у ворота вінницьких залізничників. З 1976 року грав за команду дублерів київського «Динамо», де проходив службу в лавах Збройних Сил.Відіграв за дублерів 2 сезони, відслужив, але, бажання сидіти на лаві запасних в нього не було. В ті роки склад киян був цілком із гравців екстра-класу, і пробитися в «основу» було важко. Тому Шарій вирішив поїхати у Мінськ, а потім в Запоріжжя. Потім Лобановський знову запросив у Київ, але закріпитися в «Динамо» не вдалося. Після цього він перебирається в Одесу, в «Чорноморець». В Одесі провів свої кращі роки, там розкрився по-справжньому як нападаючий, багато грав та забивав. У 1987 році Шарія запросили у Полтаву, допомогти «Ворсклі», яка тільки повернулась у другу лігу. Потім ще повертався в рідну Полтаву у 1993 році, 1995 та 1998. У 1990 році став своєрідним «першовідкривачем» Болгарії для наших футболістів. Півроку відіграв за «Етир», де його партнером був Красимір Балаков – зірка збірної Болгарії зразка 1994 року. Форвард Іван Шарій забивав м’ячі у ворота 55 команд з міст України, Росії, Білорусі, Молдови, Азербайджану, Угорщини, Чехії, Мавританії, Польщі, Словаків, Об’єднаних Арабських Еміратів. Граючи за «Ворсклу» ( 1974,1975, 1978, 1987-90, 1993, 1995-1997, 1998рр) – забив 142 мячі. В чемпіонатах СРСР – 88 голів, Кубок СРСР-2, чемпіонати України-28, Кубок України-4, міжнародні товариські ігри-14, міжнародні турніри-6. Найбільше неприємностей форвард завдавав воротарям вінницької «Ниви»- 9 забитих м’ячів. «Зірці Нібас»-7, севастопольській «Хвилі»,житомирському «Хіміку», івано-франківському «Прикарпаттю»- по 6, тернопільській «Ниві», жданівського «Новатора», ужгородського «Закарпаття», стрійської «Скали» - по 5. У складі «Ворскли» Шарію вдалося зробити один хет-рік та 23 дублі. 24 м’ячі забив з одинадцятиметрової позначки. Як вже було сказано, за свою футбольну кар’єру Шарій пограв ще в декількох командах. Захищаючи честь цих команд в різних офіційних турнірах, він записав на свій рахунок ще 164 м’ячі. Ось вони: - дублюючі склади: «Динамо» Київ, «Чорноморець» Одеса – 43; - Чемпіонат СРСР, вища ліга: «Чорноморець» Одеса – 25; - Чемпіонат СРСР, перша ліга: «Динамо» Мінськ, «Металург» Запоріжжя, «Ністру» Кишинів -61 (відповідно 14, 39, 8); - Чемпіонат СРСР, друга ліга ліга: «Нива» Вінниця – 15 - Кубок СРСР : «Чорноморець» Одеса- 4; - Чемпіонат Болгарії: «Етир» Велико-Тирново – 6; - Міжнародний турнір пам’яті Е. Стрельцова: ветерани «Динамо» Київ -2
Взимку 1999 року Іван Григорович став наставником «Ворскли – 2», приділяючи багато уваги роботі з най ближчим резервом. Зараз Шарій очолює друголігову ФК Полтаву, яка йде на зимову перерву займаючи другу сходинку групи Б. поступаючись 6 - ма очками «Титану» з Армянська.
1 травня 2001 року Іван Шарій офіційно повісив бутси на цвях зігравши у футболці «Ворскли» проти команди Зірок футболу України. Майже повний стадіон побачив 5 голів-красенів у виконанні трошки посивівших, але завжди юних у душі Івана Шарія , Олега Тарана ( відзначились дублями) та Петрова. Ворскла поступилася 2:3. Після закінчення матчу Іван Григорович зробив декілька кіл пошани навколо поля стадіону «Ворскла» під шалені оплески вболівальників, які вітали короля полтавського футболу стоячі.
Всі вболівальники полтавського ( та й не тільки полтавського футболу) ще пам’ятають грізного форварда Івана Шарія. Київські вболівальники зі стажем до цих пір жалкують, що Ваня так і не заграв по справжньому за «Динамо». Своїм Григоровича вважають і в Одесі, і Запоріжжі. Вінниці та навіть болгарського Велико-тирново, де в складі місцевого «Етира» він став бронзовим призером чемпіонату Болгарії. Але все одно він наш – полтавський.
